Отримання житлового ваучера для внутрішньо переміщених осіб не завжди означає швидке розв’язання житлового питання. На практиці переселенці стикаються з низкою перешкод, через які навіть після схвалення допомоги не завжди можуть нею скористатися.
Однією з перших проблем стає реакція ринку нерухомості. За словами рієлторів, частина власників квартир відмовляється від угоди, дізнавшись, що покупець планує розраховуватися житловим ваучером. Інші продавці погоджуються, але підвищують ціну.
Основні причини такої поведінки:
- програма передбачає лише безготівковий розрахунок, тоді як деякі продавці віддають перевагу готівці через побоювання, що великі надходження можуть вплинути на їхні соціальні виплати;
- власники нерухомості побоюються валютних ризиків і можливих затримок під час проведення банківських операцій;
- державні програми часто асоціюються з бюрократією та ризиком зриву угоди, тому продавці закладають у ціну додаткову плату за незручності.
У результаті переселенці нерідко стикаються із завищеними цінами або втрачають можливість купити обране житло.
Ще одна суттєва проблема — розрив між сумою державної допомоги та реальними цінами на ринку нерухомості. У Києві, Львові та інших відносно безпечних регіонах навіть однокімнатні квартири часто коштують понад 2 млн грн.
Через це частина переселенців змушена розглядати житло в менш безпечних або прифронтових регіонах, де ціни ближчі до розміру ваучера. Однак після вимушеного переїзду не всі готові знову ризикувати й змінювати місце проживання з міркувань безпеки.
За словами столичної рієлторки Олени, у Києві або найближчих передмістях знайти квартиру за 2 млн грн дуже складно. Такі варіанти є, але вони часто потребують капітального ремонту або розташовані у віддалених районах. При цьому більшість переселенців шукають житло в безпечних локаціях із розвиненою інфраструктурою, де ціни значно вищі.
Критики програми також вказують на обмежений строк дії сертифіката. На використання житлового ваучера відводиться лише 60 днів.
За цей час необхідно:
- знайти відповідне житло;
- перевірити документи на об’єкт;
- домовитися з продавцем;
- оформити договір купівлі-продажу;
- пройти всі необхідні бюрократичні процедури.
На практиці цього строку часто недостатньо, особливо для військовослужбовців або людей, які перебувають далеко від місця майбутньої покупки. Якщо сертифікат не вдається використати вчасно, кошти повертаються до програми й переходять наступним претендентам у черзі.
Навіть якщо переселенець знайшов житло і пройшов усі етапи оформлення, це не гарантує отримання грошей. Однією з головних проблем залишається нестача фінансування.
Попри велику кількість заявок і позитивних рішень, фактичні виплати отримує лише невелика частина претендентів. Тому багато людей формально мають право на допомогу, але не можуть реалізувати його через відсутність коштів.
За словами головної координаторки громадської організації «Донбас SOS» Віолетти Артемчук, одна із заявниць, яка подала документи в перший день відкриття бронювання, опинилася приблизно на дев’ятитисячному місці в черзі. При цьому наявного фінансування вистачило лише для трьох тисяч людей.
Джерела подальшого фінансування програми поки залишаються невизначеними. Є припущення, що нові кошти можуть надійти восени, однак офіційного підтвердження немає. Правозахисники вважають, що без підтримки міжнародних партнерів і донорів забезпечити програму необхідними ресурсами буде складно.
У підсумку для багатьох переселенців ключовою проблемою стає не лише отримання права на житловий ваучер, а й очікування реального фінансування, яке дасть змогу скористатися ним на практиці.
