Офіційний статус внутрішньо переміщеної особи мають понад 4,6 млн українців — близько 12% населення країни, за даними дослідження Київської школи економіки (KSE). Житлове питання залишається однією з головних проблем для людей, які втратили дім через російську агресію.
Наприкінці 2025 року в Україні з’явився новий інструмент підтримки — житловий ваучер для окремих категорій переселенців. З грудня 2025 року в межах ініціативи «єВідновлення» запрацювала програма «Житло для ВПО з тимчасово окупованих територій».
Претендувати на ваучер можуть переселенці з окупованих територій, які мають статус учасника бойових дій або особи з інвалідністю внаслідок війни. Документ підтверджує готовність держави профінансувати купівлю житла на суму до 2 млн гривень.
Ваучер можна використати для купівлі квартири або будинку на первинному чи вторинному ринку, інвестування в будівництво або як перший внесок за іпотекою. На відміну від кредитних програм, це безповоротна допомога на придбання власного житла.
Заявку можна подати через застосунок «Дія». Після перевірки людина стає в електронну чергу. Після підтвердження фінансування заявник має 60 днів, щоб знайти житло й укласти договір.
Попит значно перевищує фінансування
Станом на початок червня 2026 року подано понад 37,5 тис. заявок, позитивні рішення ухвалено приблизно для 31,5 тис. заявників. Однак фактичне фінансування отримали лише 3296 сімей на загальну суму близько 6,6 млрд грн.
Ці дані показують ключову проблему: потреба в житлі набагато перевищує фінансові можливості програми.
Крім того, ваучерна програма охоплює не всіх ВПО. Право на житлові сертифікати мають лише переселенці з тимчасово окупованих територій, які одночасно є учасниками бойових дій або мають інвалідність, отриману внаслідок війни.
Значна частина людей, які виїхали з Донецької та Луганської областей або Автономної Республіки Крим після початку російської агресії у 2014 році, але не мають такого статусу, залишається поза програмою.
«Є категорія ВПО, які не віднесені нікуди. Я переселенець ще з 2014 року. Нас навіть немає в громадах. Звертався до Луганської обласної адміністрації, але не зміг скористатися чинними програмами підтримки. Мені навіть видали довідку про те, що я не можу змінити паспорт, бо мене немає в реєстрах. І це справді існує», — говорить переселенець із Луганщини Олексій.
За його словами, програми Держмолодьжитла стали для нього єдиною реальною можливістю придбати житло. Інші варіанти, зокрема «єОселю», він вважає для себе фінансово непідйомними.
Чому продавці неохоче працюють із ваучерами
Навіть ті переселенці, які отримали право на ваучер, часто стикаються з труднощами на ринку нерухомості. За словами представниці одного зі столичних агентств нерухомості, частина продавців відмовляється від угод, коли дізнається, що покупець використовує державний ваучер. Інші погоджуються, але підвищують ціну.
Одна з причин — програма передбачає лише безготівковий розрахунок. Деякі власники нерухомості уникають зарахування великих сум на банківські рахунки, оскільки це може вплинути на обсяг соціальних виплат, які вони отримують. Вони віддають перевагу розрахункам готівкою, які програмою не передбачені.
Також продавці побоюються валютних ризиків під час транзакції, можливих затримок і обмежень банківських операцій. Додатковий фактор — недовіра до державних програм, які асоціюються з бюрократією, затримками та ризиком зриву угоди.
У результаті деякі продавці заздалегідь закладають у ціну додаткові «організаційні складнощі» для покупців із ваучером.
2 млн грн часто недостатньо для купівлі житла
Ще один серйозний виклик — невідповідність розміру ваучера ринковій вартості житла. У Києві, Львові та інших відносно безпечних регіонах навіть однокімнатні квартири часто коштують понад 2 млн грн.
Для багатьох переселенців єдиним варіантом стає житло в прифронтових або менш безпечних регіонах, де ціни ближчі до розміру державної допомоги. Однак після вимушеного переїзду люди не завжди готові знову ризикувати безпекою.
«Якщо говорити про Київ або найближчі передмістя з нормальною транспортною доступністю, то за 2 млн гривень знайти квартиру дуже складно. Такі об’єкти є, але зазвичай потребують суттєвого ремонту або розташовані у віддалених районах. Більшість переселенців шукають житло в безпечних районах із нормальною інфраструктурою, а там ціни значно вищі», — пояснює Олена.
60 днів на угоду часто не вистачає
Системною проблемою залишається строк використання сертифіката — лише 60 днів. За цей час потрібно знайти житло, перевірити документи, домовитися з продавцем, оформити угоду й пройти бюрократичні процедури.
На практиці цього часто недостатньо, особливо якщо людина перебуває далеко від місця майбутньої купівлі або стикається з продавцями, які не хочуть працювати з державними програмами.
Якщо заявник не встигає скористатися коштами у встановлений строк, можливість втрачається, а гроші повертаються в програму й переходять наступним у черзі.
Черга рухається повільно
Навіть знайдене житло й домовленість із продавцем не гарантують завершення угоди: обсяги фінансування значно відстають від попиту. Багато переселенців проходять перевірки, отримують підтвердження права на допомогу й стають у чергу, але реальних коштів на всіх не вистачає.
Головна координаторка громадської організації «Донбас SOS» Віолетта Артемчук розповіла, що людина, яка подала заявку в перший день після відкриття бронювання, опинилася приблизно на 9000-му місці в черзі, тоді як грошей вистачило лише на три тисячі людей.
За її словами, перший транш для програми сформували коштом невикористаних коштів громад із тимчасово окупованих територій. Подальші джерела фінансування поки не визначені.
«Чули різні припущення, що нове фінансування може з’явитися восени, можливо, у жовтні. Але офіційної інформації поки немає», — говорить Артемчук.
Вона вважає, що без міжнародних партнерів і донорських коштів забезпечити програму фінансуванням у потрібному масштабі буде вкрай складно. Тому для багатьох ВПО проблема полягає не лише в отриманні права на ваучер, а й в очікуванні реальних коштів для його використання.
