Ціни на житло у великих міських центрах Іспанії на 24,9% вищі за середній рівень по країні. Про це йдеться у дворічному звіті ОЕСР «Регіони та міста: огляд 2026».
Організація зазначає, що тиск на ринок житла найсильніше відчувається у великих міських агломераціях: там житло менш доступне, частка вільних будинків нижча, а пропозиція не встигає за зростанням населення.
У середньому в країнах ОЕСР житло в міських центрах коштує на 27% дорожче за національний середній показник. У периферійних районах мегаполісів воно на 15% дешевше, а за межами таких функціональних зон — на 34% дешевше.
В Іспанії різниця для міських центрів трохи нижча за середній показник по ОЕСР — 24,9%. Водночас житло на міській периферії коштує на 23% менше за середнє по країні, а за межами функціональних зон — на 38% дешевше.
Ці відмінності відображають більший дефіцит житла в міських центрах, куди багато хто переїжджає для роботи або навчання, і де будівництво часто обмежується нестачею землі, регулюванням та місцевим спротивом розвитку.
Найбільші цінові розриви між різними типами територій зафіксовано в Угорщині та країнах Північної Європи. Відносно невеликі відмінності спостерігаються в Бельгії, Нідерландах, Люксембурзі та Великій Британії.
Найвища надбавка до середніх національних цін зафіксована в містах:
- Данії — 63,6%;
- Угорщини — 57,2%;
- Фінляндії — 55%;
- Швеції — 46,2%.
Найменші відхилення від середніх національних цін зафіксовано в:
- Нідерландах — 1,1%;
- Великій Британії — 3,9%;
- Ізраїлі — 11,6%.
Жителям великих агломерацій зазвичай потрібно більше років доходу для купівлі житла, ніж людям в інших регіонах. Вищі заробітки в містах часто не компенсують різницю в цінах.
В Іспанії найбільше фінансове навантаження порівняно із середнім показником по країні спостерігається в районах Малага—Марбелья та Пальма-де-Майорка: для купівлі житла там потрібно на 4,52 і 4,33 року доходу більше відповідно.
У Мадриді та Барселоні показник перевищує середній по країні на 2,7 і 1,6 року відповідно. У Кастельйоні, навпаки, різниця становить мінус 4,8 року доходу, що показує розрив майже в дев’ять років між крайніми значеннями.
Іспанія також показала найбільший розрив за часткою вакантного житла між міськими центрами та територіями за межами функціональних зон серед розглянутих країн. У містах цей показник був на 8 пунктів нижчим за середній по країні, а у віддалених районах — на 14,6 пункту вищим.
З 2011 року пропозиція житла у великих мегаполісах зростала повільніше за чисельність населення, попри вищі стартові ціни.
Дисбаланс особливо помітний у містах, де останніми роками різко зросли ціни, таких як Лісабон і Мадрид.