Ціни на житло в Європі помітно залежать від розташування: у великих міських центрах нерухомість зазвичай суттєво дорожча, ніж за межами міст і передмість. За розрахунками Euronews Business на основі звіту ОЕСР Regions and Cities at a Glance 2026, у 16 європейських країнах житло в міських центрах у середньому на 31% дорожче за середній показник по країні.
У передмістях ціни в середньому на 11% нижчі за національний рівень, а на територіях поза містами й приміськими зонами — на 30% нижчі.
Де розрив найбільший
Найбільшу різницю зафіксовано в Данії. У міських центрах житло там коштує на 64% дорожче за середній показник по країні, а поза містами й приміськими зонами — на 51% дешевше. У підсумку квадратний метр у містах Данії обходиться приблизно в 3,4 раза дорожче, ніж за їхніми межами.
В Угорщині міське житло на 57% дорожче за середній рівень по країні, а поза містами й передмістями — на 45% дешевше. У Фінляндії показники становлять +55% і -44% відповідно.
Значний ціновий розрив також спостерігається у Швеції, Ірландії та Португалії. У Швеції житло в містах на 46% дорожче за середній показник по країні, а за межами міст і передмість — на 42% дешевше. В Ірландії ці значення становлять +43% і -36%, у Португалії — +38% і -35%.
Де ціни майже не відрізняються
Найменша різниця між цінами в міських центрах і за їхніми межами — у Нідерландах і Великій Британії.
У Нідерландах житло в містах лише на 1% дорожче за середній показник по країні, тоді як поза містами й передмістями воно на 9% дешевше. У Великій Британії відповідні показники становлять +4% і -9%.
Для порівняння: у Данії співвідношення цін між міськими центрами та територіями поза містами й передмістями становить 3,4 до 1, а в Нідерландах — близько 1,1 до 1. При цьому в усіх країнах порівняння, крім Нідерландів, житло в передмістях також дешевше, ніж у міських центрах.
Однак невеликий розрив не означає, що житло стає доступним для населення. У Бельгії та Нідерландах багато невеликих міст і сільських територій розташовані поруч із великими центрами зайнятості, а добре транспортне сполучення підтримує попит і ціни.
Чому міста дорожчі
Головна причина вищих цін у містах — концентрація робочих місць, університетів, сервісів і культурної інфраструктури. Компанії прагнуть працювати там, де є працівники, клієнти та інші підприємства, а люди обирають міста через можливості працевлаштування й міський спосіб життя.
Це підвищує попит на житло в районах зі зручним транспортом. Якщо будівництво обмежене географією, містобудівними правилами або спротивом місцевих громад, пропозиція не встигає за попитом, і ціни зростають.
Масштаб розриву залежить від того, наскільки економічна активність країни зосереджена у великих містах і наскільки добре з ними пов’язані інші населені пункти. У густонаселених країнах невеликі міста й сільські території можуть забезпечувати доступ одразу до кількох центрів зайнятості, тому попит розподіляється ширше.
У скандинавських країнах, за оцінкою професора Берлінського університету імені Гумбольдта Габріеля М. Альфельдта, попит зосереджений в обмеженій кількості міських ринків праці, тоді як у малонаселених районах він значно слабший.
В Угорщині додатковим фактором став інвестиційний попит. Дослідник житлової політики Будапештського інституту міських досліджень Йожеф Хегедюш зазначає, що значна частина буму на ринку нерухомості Будапешта пов’язана зі спекулятивним попитом.
Відмінності всередині країн
Суттєві відмінності є не лише між містами й сільською місцевістю, а й між окремими містами однієї країни. За даними ОЕСР, Німеччина має найбільший розрив між співвідношенням вартості житла до наявних доходів у різних міських агломераціях серед країн дослідження.
У Мюнхені співвідношення вартості житла до наявного доходу приблизно на 17 років доходу вище, ніж у Хемніці. Це пояснюється сильнішим ринком праці, привабливим міським середовищем і високою конкуренцією за житло в Мюнхені, а також іншою економічною історією Хемніца, зокрема наслідками структурних змін і скороченням населення після об’єднання Німеччини.
В 11 із 13 країн, щодо яких є такі дані, співвідношення цін на житло до місцевих доходів у найбільшому міському регіоні вище, ніж у середньому по всіх міських агломераціях країни. Винятком стали Нідерланди, де показник для найбільшого міського регіону трохи нижчий за середній.
Кому найскладніше
Високі ціни найбільше зачіпають тих, хто тільки виходить на ринок нерухомості: молодих людей, покупців першого житла й орендарів. Ті, хто вже володіє нерухомістю в дорогих районах, виграють від зростання її вартості, тоді як нові покупці й орендарі змушені платити більше.
Особливо складний вибір постає перед працівниками з невисокими доходами, які забезпечують роботу міських сервісів: їм доводиться шукати баланс між ціною житла, його площею і часом на дорогу.
В Угорщині, за словами Йожефа Хегедюша, доступ до власного житла дедалі більше залежить від фінансової допомоги батьків, а сім’ї в регіонах часто мають менше можливостей її надати.
Проблема стосується й орендарів. У 2025 році середньої чистої зарплати в Лісабоні та Стамбулі не вистачало для оплати оренди однокімнатної квартири в центрі міста.